Провідним профспілковим центром США з 80 - х років ХІХ століття стала Американська федерація праці (АФП). У 1886 році АФП організувала ряд великих страйків,очоливши в країні рух за 8 - годинний робочий день. Кульмінаційним моментом руху стали страйк і масові демонстрації 1 травня, у яких взяло участь 350 тисяч чоловік. Центром подій став Чикаго, де страйкувало понад 65 тисяч робітників. 3 травня в місті відбулося зіткнення робітників і штрейкбрехерів, при розгоні людності поліцією були жертви.  

     Наступного дня, 4 травня, після мітингу протесту, коли люди вже розходилися, з’явилася поліція і стала розганяти решту присутніх. Зненацька в лавах поліції вибухнула бомба, серед поліцейських і робітників виявилися вбиті й поранені. Того, хто кинув бомбу, не знайшли, але робітничих ватажків було віддано під суд і засуджено до повішання. У пам’ять про чиказькі події і страчених робітників  — Парсонса, Енжела, Спайса і Фішера — перший конгрес ІІ Інтернаціоналу ( 1889 ) оголосив 1 Травня Міжнародним днем пролетарської солідарності і боротьби за 8 - годинний робочий день.