26 квітня в Україні День Чорнобильської трагедії. У Білорусі також відзначають День Чорнобильської трагедії. У Росії День пам’яті загиблих у радіаційних аваріях і катастрофах. Чорнобильська атомна електростанція, 26 квітня 1986 року, — планове виключення реактора, що тривало 20 секунд, здавалося звичайною перевіркою електрообладнання. Проте через декілька секунд в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. За офіційними повідомленнями, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації.
Згідно з офіційними даними, радіоактивному опромінюванню піддалися майже 8 400 000 мешканців Білорусі, України та Росії, що перевищує чисельність населення Австрії.
Забруднено близько 155 000 кв.км території, що складає майже половину загальної площі території Італії. Сільськогосподарські угіддя площею майже 52 000 кв.км, а це більш ніж площа території Данії, забруднені цезієм-137 і стронцієм-90 з періодом напіврозпаду в 30 і 28 років, відповідно. Майже 404 000 людей були переселені, проте мільйони як і раніше живуть в умовах, коли залишкова дія, що зберігається, створює цілу низку небезпечних наслідків. 15 грудня 2000 року діяльність ЧАЄС як виробника електроенергії було припинена.
У вересні 2003 року на саміті СНД президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада глав держав СНД підтримала цю пропозицію.
За матеріалами сайту "Ділова мова"
Чорнобиль - пригадаємо як це було
“У зв’язку з аварією на Чорнобильські атомній електростанції складається несприятлива радіаційна обстановка. Виникає необхідність провести тимчасову евакуацію мешканців міста”.
Таке повідомлення почули мешканці міста Прип’ять за півтори доби після вибуху.
А подія, яка змінила історію України на до і після Чорнобиля сталася о першій годині, двадцять три хвилини і 48 секунд, 26 квітня 1986 року. В центрі Європи, за 90 кілометрів від столиці України.
В ніч на 26 квітня 4-й енергоблок закривають, щоб провести планові ремонтні роботи. В зв’язку із закриттям проводять експеримент, пов’язаний з режимом роботи турбогенераторів: скільки вони за інерцією вироблятимуть електроенергії для власних потреб.
Але станція виходить з під контролю людини і стається серія потужніх теплових вибухів, які повністю руйнують 4-й енергоблок.
За 3 кілометри від станції знаходилося молоде місто Прип’ять. 26-27 квітня, субота та неділя. Півтори дні люди жили звичайним життям, їх лише дивували велика кількість пожежної та військової техніки. Ïм пояснюювали: “навчання проводять”.
Лише в неділю 27 квітня почалася евакуація, після того, як пролунало оголошення:
"Сьогодні, 27 квітня, починаючи з 14:00 будуть подані автобуси. Рекомендуємо взяти з собою документи, необхідні речі, а також на перший випадок продукти харчування".
У Києві 27 квітня ще майже ніхто ні про що не знав. Світило сонечко, зрідка накрапав дощик. Дехто з мешканців столиці працював на присадибних ділянках, інші відпочивали на природі.
Першою б’є тривогу Швеція. Там подумали, що в ЇХ країні сталася катастрофа і навіть встигли евакуювати одне маленьке містечко. Лише згодом, проаналізувавши напрям вітрів, зрозуміли, що аварія сталася в СРСР.
Радянський Союз мовчав три дні. Перше офіційне повідомлення з’явилося лише у вівторок 29 квітня:
"На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія, пошкоджено один з атомних реакторів. Вживаються заходи щодо ліквідації наслідків аварії. Потерпілим подається допомога. Створено урядову комісію".
Радянські газети надрукували лише це маленьке повідомлення. Але того ж дня американська “Нью Йорк Таймс” всю першу сторінку присвятила цій трагедії. Радянська пропаганда ці повідомлення коментувала так: “В СРСР Чорнобиль, а на Заході Чорно міф”.
Але міф виявився правдою. Проте, в Києві відбулася першотравнева демонстрація і “Велогонка миру”.
Перше повідомлення про рівні радіації лише з’явилося 7 травня. ТАСС уповноважений заявити:
“Сталася аварія з частковим руйнуванням активної зони реактора. Рівень радіації ще більше знизився, не перевищив норм, встановлених Міністерством охорони здоров’я і МАГАТЕ. На території, що безпосередньо межує з місцем аварії, рівень10-15 мілі рентген на годину”.
Одразу з’явився жарт “Рівень радіації був нормальним, а потім почав покращуватися”.
А кияни вже намагалися відрізнити “бер” від “рентгена”, “гама” опромінення від “альфа” і “бета” променів та стояли в чергах за алкоголем, який, на їхню думку, виводив радіацію з організму.
Державне радіо, просило не відкривати кватирки, робити вологе прибирання і приймати душ. А машини регулярно мили вулиці майже безлюдного Києва.
А в самому Чорнобилі найбільш небезпечною роботою була розчистка даху сусіднього третього енергоблоку. Солдати радянської армії, які лопатами скидали з даху радіоактивний графіт, працювали не більше 2-х 3-х хвилин, потім їх відправляли додому. На відео хроніці 20-ти річної давності видно, солдати посміхаються, ставлять один одному ріжки. Радіють, адже 2 хвилини роботи на даху прирівняли до 2-х років служби в армії. Ці хвилини для декого перетворилися у вічність.
За матеріалами Vox.com.ua
| 
